![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maxvlВладимир Фесенко
Вчорашня прес-конференція Президента Зеленського стала резонансною, навіть на фоні підвищеної інформаційної активності голови Української держави. Про це свідчить кількість цитувань у стрічці новин, обговорення окремих заяв Президента України. Взагалі відзначу, що Президент став частіше спілкуватися з журналістами. Здавалося б, зважаючи на війну, на надзвичайну нинішню зайнятість голови держави, це – парадокс. Але це правильно. Інформаційна сфера в умовах війни – це те ж фронт.
Це була найбільш незвична прес-конференція Володимира Зеленського за весь час його президентства, і не тільки за місцем проведення (в метро), а і за змістом, і за стилем спілкування між Президентом і журналістами. Війна все поміняла, відставила на другий план всі інші теми, змінила і риторику Володимира Зеленського, і ставлення до нього журналістів.
Щодо окремих заяв Президента Зеленського, особливу увагу зверну на те, що більш жорсткою стала його риторика щодо переговорів з рф. Нам потрібен мир, але не будь якою ціною. І така позиція Володимира Зеленського це не просто тактика переговорів, це і реагування на хід війни, на конкретні дії росіян, на їх підступність, на те, що зараз вони явно не готові домовлятись про завершення війни. Все буде вирішуватись на полі бою. І саме тому нам дуже потрібна важка зброя, на чому особливо наголосив Президент України на цій прес-конференції.
=====
Алі Татар-заде
благодатним вогнем привітав Боженька лісові та степові масиви Воронезької народної республіки, Калінінградської народної республіки, Самарської народної республіки, Курганської народної республіки, Тюменської народної республіки, Свердловської народної республіки, Омської народної республіки, Амурської народної республіки, Забайкальської народної республіки, Хабаровської народної республіки, Красноярської народної республіки, Хакасії, Туви та Бурятії.
Всі пожежники зайняті війною в Україні.
=====
Oleksii Stepura
Чудовий текст в Медузі (як би її не лаяли) про настрої в РФ.
Краще туди замість швєцов втикати:
...
Девушку не смущает, что она себе противоречит. Для нее это просто пинг-понг, непринужденный троллинг оппонента. Все эти вопросы про войну — вражеский дискурс, и ее задача — просто отбивать мячи. Но я чувствую, что в произнесении противоречащих друг другу утверждений есть еще какой-то психологический смысл.
«Американцы хотят захватить Украину, посмотрите, какая страна!» — «Да никому эта Украина на хрен не нужна! Они же нищеброды…»
«Простые люди ждут, когда мы нацистов уберем!» — «Да х0хлы нас всегда ненавидели!»
«Мы же один народ!» — «Они там людьми никогда и не были!»
«Правильно, что [Путин] начал войну, давно пора было порядок навести!» — «Америка потирает ручки, стравив славян между собой».
«Ситуация тяжелая, но, я считаю, другого выхода у нас не было!» — «Европейцы сами провоцировали: Путин, ну когда ты нападешь на Украину? Ну давай!»
«Если бы не мы, они бы первые напали!» — «Они же воевать не умеют, за людей прячутся…»
Есть что-то трансовое в том, когда человек говорит одно — и тут же противоположное. Похоже, это реакция на безвыходное положение. Психика не знает, как относиться к происходящему, а одновременное произнесение противоположных вещей как-то устраняет тебя из этой реальности: тебя тут как будто нет.
— А вас правда не трогает гибель людей? — спрашиваю я девушку.
— Слушайте, от того, что мы вам сейчас скажем, ничего не изменится. Даже если мы сейчас изменим свое отношение, что изменится? Ничего. Смысл?! Зачем об этом думать? Подумайте лучше о родных и близких. Дайте им больше любви.
Вчорашня прес-конференція Президента Зеленського стала резонансною, навіть на фоні підвищеної інформаційної активності голови Української держави. Про це свідчить кількість цитувань у стрічці новин, обговорення окремих заяв Президента України. Взагалі відзначу, що Президент став частіше спілкуватися з журналістами. Здавалося б, зважаючи на війну, на надзвичайну нинішню зайнятість голови держави, це – парадокс. Але це правильно. Інформаційна сфера в умовах війни – це те ж фронт.
Це була найбільш незвична прес-конференція Володимира Зеленського за весь час його президентства, і не тільки за місцем проведення (в метро), а і за змістом, і за стилем спілкування між Президентом і журналістами. Війна все поміняла, відставила на другий план всі інші теми, змінила і риторику Володимира Зеленського, і ставлення до нього журналістів.
Щодо окремих заяв Президента Зеленського, особливу увагу зверну на те, що більш жорсткою стала його риторика щодо переговорів з рф. Нам потрібен мир, але не будь якою ціною. І така позиція Володимира Зеленського це не просто тактика переговорів, це і реагування на хід війни, на конкретні дії росіян, на їх підступність, на те, що зараз вони явно не готові домовлятись про завершення війни. Все буде вирішуватись на полі бою. І саме тому нам дуже потрібна важка зброя, на чому особливо наголосив Президент України на цій прес-конференції.
=====
Алі Татар-заде
благодатним вогнем привітав Боженька лісові та степові масиви Воронезької народної республіки, Калінінградської народної республіки, Самарської народної республіки, Курганської народної республіки, Тюменської народної республіки, Свердловської народної республіки, Омської народної республіки, Амурської народної республіки, Забайкальської народної республіки, Хабаровської народної республіки, Красноярської народної республіки, Хакасії, Туви та Бурятії.
Всі пожежники зайняті війною в Україні.
=====
Oleksii Stepura
Чудовий текст в Медузі (як би її не лаяли) про настрої в РФ.
Краще туди замість швєцов втикати:
...
Девушку не смущает, что она себе противоречит. Для нее это просто пинг-понг, непринужденный троллинг оппонента. Все эти вопросы про войну — вражеский дискурс, и ее задача — просто отбивать мячи. Но я чувствую, что в произнесении противоречащих друг другу утверждений есть еще какой-то психологический смысл.
«Американцы хотят захватить Украину, посмотрите, какая страна!» — «Да никому эта Украина на хрен не нужна! Они же нищеброды…»
«Простые люди ждут, когда мы нацистов уберем!» — «Да х0хлы нас всегда ненавидели!»
«Мы же один народ!» — «Они там людьми никогда и не были!»
«Правильно, что [Путин] начал войну, давно пора было порядок навести!» — «Америка потирает ручки, стравив славян между собой».
«Ситуация тяжелая, но, я считаю, другого выхода у нас не было!» — «Европейцы сами провоцировали: Путин, ну когда ты нападешь на Украину? Ну давай!»
«Если бы не мы, они бы первые напали!» — «Они же воевать не умеют, за людей прячутся…»
Есть что-то трансовое в том, когда человек говорит одно — и тут же противоположное. Похоже, это реакция на безвыходное положение. Психика не знает, как относиться к происходящему, а одновременное произнесение противоположных вещей как-то устраняет тебя из этой реальности: тебя тут как будто нет.
— А вас правда не трогает гибель людей? — спрашиваю я девушку.
— Слушайте, от того, что мы вам сейчас скажем, ничего не изменится. Даже если мы сейчас изменим свое отношение, что изменится? Ничего. Смысл?! Зачем об этом думать? Подумайте лучше о родных и близких. Дайте им больше любви.
