Типа жжурнал

В продовження вчорашньої теми передачі «Свобода слова» про законопроект щодо спецконфіскацій:

Taras Chornovil

Переключив телевізор на ІСТВ й потрапив на Свободу слова. Там якраз Сергій Соболєв метав громи й блискавки: як ви смієте нападати на святу Юлю!!! Я знайомий із Сергієм понад півтора десятиліття, знав його у прекрасні роки спільної праці в ПРП. Він же був людиною принциповою і чесною, другом мого батька... Коли я допускав фальш, а потім ще й наробив дурості, закиди більшості політиканів мене мали турбували, а перед Сергієм було соромно... І що ж мало статися з людиною, щоб вона перетворилася на такого дріб'язкового маніпулятора й прислужника?..
А спеціально для пана Сергія як нагадування про його колишню справжню, а не прислужницьку принциповість публікую його статтю в газеті "Час", заснованій Вячеславом Чорноволом. Я після загибелі батька очолив видання, а дружня Рухові ПРП трохи допомагала з фінансуванням і могла розраховувати на першочергову публікацію своїх статей. І одного разу Сергій Соболєв, якого якраз оформлювали на посаду радника прем'єра Ющенка, приніс мені для публікації жорстку й принципову статтю. Я ще тоді подумав: "Мужньо - чоловік іде на роботу в Кабмін і так гостро й чесно пише про віце-прем'єра свого уряду!"
Отже: газета "Час" №2 за 21 січня 2000 року. Текст про Юлю починається із середини третьої колонки. Можливо зі скану читатиметься не досить чітко, тому наведу тут висновки нинішнього адвоката Юлі:
( Read more... )
Богдан Карпенко: бачите, для вас, як для людини, котра дуже давно у політиці, стало відкриттям, наскільки сильно Сергій Соболєв скурвився, а для мене, як для людини, котра до Майдану поняття не мала у нашій політиці, сьогодні стало відкриттям, що Сергій Соболєв колись навіть був нормальним.